Бідкання, -ня, с.
1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде.
2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози?
Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Верівчаний, -а, -е. Веревочный.
Ді́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ум. Ді́жечка. Cм. Діж, діжун.
Доставля́ти, -вля́ю, -єш, гл. Доставлять. Під тую свічку шість волів запрягли, під Почаєвську гору в манастир доставляли.
Кавалір Cм. кавалер.
Передплатник, -ка, м. Подписчикъ.
Поґаздувати, -ду́ю, -єш, гл. Похозяйничать.
Скочуватися 1, -чуюся, -єшся, сов. в. скоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл.
1) Скатываться, скатиться. А по руці тихо скотилась горошиною на стіл сльоза.
2) Сворачиваться, свернуться. Як буде страшний суд, то ... небо скотиться у клубочок і впаде додолу на землю.
Хирий, -а, -е. = хирний. Дід Омелько хирий.
