Бурсуватися, -суюся, -єшся, гл. Барахтаться, въ борьбѣ возиться. Вони почали бурсуватись — то в шутку, а то вже і навспрашки.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Гетьманування, -ня, с. Гетманство, пребываніе гетманомъ.
Заюри́ти, -рю́, -риш, гл. Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила.
Клинок, -нка, ж. Ум. отъ клин. = клинець 1, 3. Забивають з осики клинком. Канчук (висить) на клинку!
Коповозиця, -ці, ж. = коповіз. Ночі не досипа, сам і скотина день і ніч тягає, — от як у жнива, або в коповозицю.
Масткосло́вий, -а, -е. Сладкорѣчивый.
Пеня, -ні́, ж.
1) Напасть, бѣда. По п'ятінках заробляла, щоб шовкову хустку придбати та сю пеню звязати. Тепер на тебе пеня напала, що не всіх пов'язала. Така нам лучилася пеня! Як на ту пеню і шати приходять. Оце пеня!
2) Придира, привязчивый человѣкъ. Пеня московська.
3) мати на пеню. Имѣть причину для ссоры. Я з тобою не маю нічого на пеню.
4) пеню волокти на кого. Обвинять напрасно, взводить на кого что. Хиба я буду на себе пеню волокти.
Переповня, -ні, ж. Избытокъ. З переповні серця промовляють уста його.
Спрянути, -ну, -неш, гл. Убрать. Казав, щоб я ліч спранув, у костри щоб склав.... А де ж мені спрануть?
