Ватага, -ги, ж. 1) Ватага, отрядъ, толпа; шайка. Простяглася по діброві по над Дніпром козацька ватага. І наплодилось у тім болоті чортяк до врага, — не багацько їх — ціла ватага. Яка ж ватага розбішак! 2) Стадо мелкаго скота. Ой я козак нетяга, в мене овець ватага. Віджени поров у череду, а овечок і телят у ватагу. 3) Стал. Вовків ціла ватага. Ум. ватажка.
Ге! I меж.
1) Э! Ге, сякі-такі! Мене хочуть воювати, а ви нічого не знаєте.
2) Понуканье для коровы, то же, что и гей.
Гишпанець, -нця, м. Испанецъ. Индиком ходить там гишпанець.
Диндили́ндати, -даю, -єш, гл. = Теліпатися 1.
За́мок, мку, м. Замокъ. А на що ж ти мене покидаєш у мурованім замку? Лучче б ти в замку зоставсь з козаками.
Здиха́ння, -ня, с. 1) Воздыханіе, вздохъ. Ой не кажи, орле, що я тут бідую: але скажи, орле, що я тут працюю: моє працювання — тяженьке здихання, мої любі роскошоньки — дрібненькі сльозоньки. 2) Издыханіе. Ум. здиха́ннячко.
Попоїсти, -ї́м, -їси, гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться.
Росплатка, -ки, ж. Платежъ. Иноді, візьмеш і всі гроші, як треба на росплатки.
Рунистий, -а, -е. Кустистый. Мокрець — зілля рунисте, стелеться густо і коренисто.
Тупіньки Ум. отъ тупі.
