Веліти, -лю, -лиш, гл. Велѣть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? не веліти. Не позволить, не велѣть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Не велять ходити, дівчини любити. Я не велю милому журитися.
Лівку́тник, -ка, м. = лівак.
Осподарь, -ря, м. = господарь.
Пообманювати, -нюю, -єш, гл. Обмануть (многихъ).
Придути, -ду́ю, -єш, гл. Прибѣжать, пріѣхать быстро. Сів на хазяйського коня, вмент придув з горілкою.
Притупити, -плю́, -пиш, гл. Притупить. До обіда покосили, гострі коси притупили.
Самописки нар. Безъ посторонней помощи (писать). Самописки навчивсь писать.
Сердечний, сердешний, -а, -е. 1) Сердечный, искренній. Одцуралась нас близькая й далекая, вся названая, сердешная родина. 2) Бѣдняга, достойный сожалѣнія, злосчастный, злополучный. Несповита заплакана сердешна дитина. Ти, козаче сердешний, який же ти безпечний. Поодрубував руки й ноги, — все за той сердешний хліб. 3) сердешне дерево = сердешник. 4) — шна трава. Раст. Orobus vermis L. Ум. сердешненький.
Силуваний, -а, -е. Принужденный. Силуваним волом не наробишся. Вона мене не жалувала, силувану заміж оддала.
Такання, -ня, с. Даканье. Ум. таканнячко.
