Відважуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. відважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Отвѣшиваться, отвѣситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба!
Віджати I Cм. віджимати.
Грю́кало, -ла, м. и с. Сильно стучащій человѣкъ. Отцей (отце) ще мені грюкало!
Дзвіни́чний, -а, -е. Относящійся къ колокольнѣ. Дзвіничний хрест.
Кріпка, -ки, ж. Куропатка.
Лепета́ти, -чу́, -чеш, гл. Лепетать, болтать; говорить невнятно. Не тямить голова, що язик лепече. Лепече, як той пустий млин.
Підвідник, -ка, м. Подводчикъ. Просив поранений хранцуз свого підвідника, щоб віз поволі.
Покористуватися, -туюся, -єшся, гл. Извлечь пользу, выгоду, воспользоваться. Од Бога положено покористуватись їм од твоєї коняки. Одже покійний дядько добре покористувався з нашої худоби.
Свар, -ру, м. Брань, сердитые укоры. Злого ласкою більше улагодиш, як сварам.
Цюлувати, -лую, -єш, гл. = цілувати. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця.
