Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Безупинний, -а, -е. Безостановочный, безпрерывный.
Збагнітува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Втоптать въ грязь; испортить; обезчестить. Збагнітував мою велику славу, ізняв з мене вінець мій осіянний. К. Іов. 41. Нащо я його надіну, щоб збагнітувати одразу? Ну що ж з того, що ми збагнітуємо чоловіка? Ну, завдамо його в Сібір, ну, збагнітуємо його, а потім плати за його подушне, а жінка, діти... Лебед. у.
Невважливий, -а, -е. = невважний.
Нудкий, -а́, -е́ = нудний.
Пашіти, -шу, -шиш, гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.
Пестун, -на, м. Баловень; нѣженка. Ум. пестуне́ць, пестунчик.
Спід 2 предл. Изъ-подъ. Спід ринви та на дощ. Ном. № 1792.
Страж, -жі, ж. = сторожа. — держати. Быть на караулѣ, на часахъ. Як стояли ми в Кийові, то я з другими страж держав. ЗОЮР. І. 71.
Четвертий, -а, -е. Четвертый. Живе Олеся рік і другий, і третій, і четвертий. МВ. І. 45., Ум. четвертенький. Ляхів-панів у нічку у четвертеньку так як кабанів заганяйте. АД. II. 115.
Щебетливий, -а, -е. 1) О птицѣ: постоянно щебечушій, пѣвучій. Пташечко моя щебетлива. 2) Говорливый. Весела собі, щебетлива. МВ. ІІ. 36.
Нас спонсорують: