Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Відганяти, -няю, -єш, сов. в. відігнати, віджену, -неш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. І. 58.
Заві́шальник, -ка, м. Повѣсившійся. Камен. у.
Занеха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Оставить, покинуть, пренебречь. Любив же я дівча змалу, а тепера занехаю, бо вже иншу милу маю. Грин. III. 681. А я таку занехала матусину волю. Гол. IV. 445. Нещасливе закохання треба занехати. Гол. І. 297.
Збі́глий, -а, -е. Бѣглый.
Лі́сочка, -ки, ж. Ум. отъ ліска.
Лушпи́на, -ни, ж. 1) = лушпайка. Не жалій хазяїна, їж картоплю з лушпиною! Ном. № 10381. Горіхові лушпини. 2) Скорлупа яицъ. Ум. лушпинка, лушпиночка.
Моска́личок, -чка, м. Ум. отъ москаль.
Опушка, -ки, ж. Мѣховая обшивка. А у ляха вершок низький, широкі опушки. Лукаш. 20.
Поляпати, -паю, -єш, гл. Похлопать; пошлепать.
Проґавити, -влю, -виш, гл. Проворонить, прозѣвать.
Нас спонсорують: