Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Безкосий, -а, -е. Не имѣющій косъ. Шейк. Безкоса дівка.
Відличка, -ки, ж. Знакъ, которымъ отмѣчаютъ, отмѣтка. Дружки, як молодому пришивають квітку, (співають): Ой дай, мати, голку, ще й ниточку шовку, — пришити квітку, ік зятеві одличку. Грин. ІІІ. 485.
Зімлі́ти, -лію, -єш, гл. = зомліти.
Пастух, -ха, м. Пастухъ. А овечка й каже: то ж то треба пастуха слухать, як пасе. Рудч. Св. І. 41. Ум. пастушок.
Повіднімати, -маю, -єш, гл. = повідіймати.
Прогромаджувати, -джую, -єш, сов. в. прогрома́дити, -джу, -диш, гл. Прогребать, прогресть. Прогромадив ямку і заховав кость. О. 1862. V. 84.
Продихатися, -хаюся, -єшся, гл. Отдышаться, освѣжиться, дыша чистымъ воздухомъ. Збіраються в Дорньах, хто пішки, хто возком, продихатись в гаях, бо день був дуже шпаркий. К. Дз. 141.
Роспуск, -ку, м. 1) Роспускъ, распущеніе, отпущеніе. 2) Потворство распущенности, неповиновенію. Через твій роспуск двох робітників утеряли. МВ. (О 1862. III. 74).
Спуз, -зу м., спуза, зи, ж. = спудза. Угор. Шух. І. 190. Їк згориш, тогді стане спуза. Гн. II. 83.
Тамтейший, тамте́шний, -а, -е. = тамешній. Заплакала та за нею вся тамтешна шляхта. Гол. І. 68. Тамтешні люде. Мир. ХРВ. 215.
Нас спонсорують: