Величатися, -чаюся, -єшся, гл.
1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Величається, мов попадя на весіллі.
2) Возвеличиваться. Веселися ж, моє серце, величайся, моя славо!
Вимутюрхатися, -хаюся, -єшся, гл. Проголодаться, истощиться. Згребе обома руками, видавить олію, та в рот.... Звісно, скілько можна чоловікові так ззісти, та ще як вимутюрхався добре.
Досі́ювання, -ня, с. и пр. = досівання и пр.
Засу́шка, -ки, ж. Сортъ луку. Цибулю-засушку годиться сховати до Покрови на піч, щоб у стовбурі не йшла.
Ницювати, -цю́ю, -єш, гл. Выворачивать на изнанку.
Омохтіти, -тію, -єш, гл. Обрости мхомъ.
Риґівниця, -ці, ж. У ткачей: дощечка съ отверстіями для вставки въ нихъ концевъ начиння или блята, когда сквозь послѣдніе пропускаютъ нити основы; риґівниці бываютъ при этомъ подвѣшены.
Рогожа, -жі, ж. Рогожа. Милого ложа — міх да рогожа, то мені постіль гожа. Ум. рого́жка.
Роспорошка, -ки, ж. Въ выраж.: у роспорошку — вразсыпную. Так вони, хлопці, так у роспорошку од нього та й повтікали. у роспорошку піти. Разсѣяться, разбѣжаться. Більше війська немає? — Немає, пане гетьмане: усі вроспорошку пішли.
Убрус, -са, м. = обрус. А в тій світлиці тисові столи, а по тих столах тонкі убруси.
