Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

істотне

Істотне нар. Дѣйствительно; точь-въ-точь. Я не зрікаюсь: коні істотне були в шкоді. Могил. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 200.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТНЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ІСТОТНЕ"
Гафтарь, -ря, м., гафтува́ння, -ня, с. гафтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. = гаптарь, гаптування, гаптувати. Грин. III. 525.
Гнояк, -ка, м. 1) Навозный жукъ. Вх. Лем. 404. Cм. гнойовик. 2) = гноївня? КС. 1893. V. 275.
До́сіль нар. = досі.
Завихі́ль, -хо́лі, ж. Мятель, вьюга. Черк. у.
Звербува́ти, -бу́ю, -єш, гл. Завербовать. В Бердичеві славнім місті звербували хлопців двісті. Макс. 161.
З-опалу нар. Сгоряча. 3-опалу і не примітне далебі, чп він буц там, чи ні. Верхнеднѣпр. у.
Мазунча́, -чати, с. Балуемый ребенокъ, любимець. Ум. мазунчя́тко.
Науверти нар. Обиняками. Угор.
Недбайливість, -вости, ж. = недбалість.
Прибажний, -а, -е. Изъ прихоти желаемый. Вх. Зн. 55.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ІСТОТНЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.