Буркотати, -чу́, -чеш, буркоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байдаком, а ззаду знов буркочучи зливаються. 3) Ворчать. Буркотів собі під ніс, лаючи козаків. Оце тобі, стара бабо, щоб не буркотіла.
Вишонка, -ки, ж. — польова. Раст. Amygdalus campestris.
Довгелю́чий, -а, -е. = Довжелезний.
Жерло́, -ла́, с. = жерело. Знахарі жерло забили у криниці — тепер нема де напитись холодної водиці.
Повожатий, -того, м. = поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний. його повожатий.
Пообвірчувати, -чую, -єш, гл. Обворотить, обвить (во множествѣ).
Пороззувати, -ва́ю, -єш, гл. = порозбувати.
Прощальний, -а, -е. 1) Прощальный.
2) — молитва. Разрѣшительная молитва.
Розрум'янитися, -ню́ся, -нишся, гл. Раскраснѣться. Палажка, розрум'янившись дуже, шаталась уранці в неділю по коморі.
Слихати, -шу, -шиш, гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати.
