Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

жара

Жара́, -ри́, ж. = спека. Сонце світило стиха, без жари. К. ЧР. 4.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 474.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЖАРА"
Брідочок, -чка, м. Ум. отъ брід.
Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. І. 83. (Черниг).
Жовняр, -ра, м. и пр. = жовнір и пр.  
Забурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Заворчать, заурчать. Уже старий забурчав — сердиться. 2) Зашумѣть, зажурчать. По хвилі весельця гули. Пливуть — аж вітри забурчали. Котл. Ен. IV. 8. В рівчаки струмочок забурчав. МВ. (О. 1862. І. 71).
Зберегти́́ Cм. зберігати.
Передряпати, -паю, -єш, гл. Перецарапать.
Повідрізувати, -зую, -єш, гл. Отрѣзать (во множествѣ). Повідрізували навіть йому ґудзики від мундира. Чуб. II. 599.
Сіромаха, -хи, м. = сірома 1. Лукаш. 66. Грин. III. 183. Попід тинню сіромаха і днює й ночує. Шевч. 7.
Удовецький, -а, -е. Принадлежащій вдовцу или вдовѣ. К. Бай. 78.
Хованка, -ки, ж. 1) Спрятъ. У мене добра хованка єсть, — заховаю, то ніхто не знайде. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЖАРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.