Баталія, -лії, ж. Сраженіе, битва. Климовський... служив в полку пана Кочубея на баталії з шведами. Треба було цару йти на баталію.
Зано́сити, -шу, -сиш, сов. в. занести́, -несу́, -се́ш, гл. 1) Заносить, занести кого или что куда. Забери, занеси всі любощі мої. Занесеш голову на чужу сторону, занесеш очиці на турецькі гряниці. Бодай тая річка кошуром заросла: вона мого товариша за Дунай занесла. Аж де ся взяв буйнесенький вітрець, заніс той вінець аж на Дунаєць. Ой обсади, мила, голубонько сива, вишеньками двір, ой щоб не заходив, вітер не заносив мого голосочку в двір. Якось їх клятих і до мене вночі на хутір занесло. Яка нечиста мати тебе сюди занесла? ми́слоньки зано́сять. Осаждаютъ разныя мысли. Говорили мені люде, що ти иншу маєш. — Ой я иншої не мию, — мислоньки заносять, бо й сама ж ти, мила, бачиш, що всі мене просять. 2) Заносить, занести за что, мимо чего. Ложки за ухо ме занесеш. 3) Заносить, занести чѣмъ (пескомъ, снѣгомъ и пр).). І занесе піском-снігом курінь — мою хату. Твої білі ребра піском занесу, у мул поховаю. 4) Относить, отнести. Заніс вовну до ткача. Змій... узяв той баркасик, заніс ураз до берега. 5) Продолжаться, продолжиться. Штирі дні занесе весіля.
Зашморгнути, -ся. Cм. зашморгувати, -ся.
Опріч, опріче, нар.
1) Кромѣ. Опріч сорочки Біг-ма нічого. Сусід близьких нема опріче вас.
2) Отдѣльно, особо. Опріч людей собі ходила.
Посрібрити, -рю, -риш, гл. = посрібнити.
Потрапляти, -ля́ю, -єш, сов. в. потрапити, -плю, -пиш, гл.
1) Попадать, попасть, дѣлать, сдѣлать въ мѣру, въ ладъ. Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати. Молоте та потрапляє, щоб солома їдоміша була скотині і не дуже вимолочує зерно. Його в ступі не потрапиш. Я не потраплю з вами співати, а може й пісні такої не знаю, яку ви знаєте.
2) Улучить время, выбрать время. Ну й ми потрапили орати — саме в дощ.
Примусити Cм. примушувати.
Різник, -ка, м.
1) Мясникъ. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника.
2) Торговецъ мясомъ.
Розвівати, -ва́ю, -єш, сов. в. розвіяти, -вію, -єш, гл. Развѣвать, развѣять. Буйний вітер повіває, широкий лист розвіває. Шкода, шкода білого цвіту, що розвіяв вітер по всьому світу.
Скубка, -ки, ж. 1) = скубанка 1. Од чого більш жаль візьме: чи од батькових скубок, або хоть і пужки, чи од материного голублення. 2) мн. Родъ игры въ карты, при которой проигравшихъ дергаютъ за волосы.
