Гевґати, -ґаю, -єш, гл. Осаживать назадъ (волы). Ґевґни воли.
Кавуля, -лі, ж. Названіе кукушки. Зозуле-кавуле! чи довго ще мені у батенька, у матінки жити? Новц.
Короговка, -ки, ж. Ум. отъ корогва.
Край, краю, м.
1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. До краю одежі його приторкнулись. Нема краю тихому Дунаю. Уразив він моє серце в самий край. од краю до краю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають.
2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Оце ж моєму наймитуванню край. до краю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. краю, до краю доводити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Та доведу вже до краю, доведу — спочину.
3) Бортъ (судна).
4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає.
5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу.
6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. Тяжко-важко умірати у чужому краю. рідний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. Треба рятувати рідний край.
7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Мені край треба продати корову, а инчу купити. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. А думка край світу на хмарі гуля. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Наплакала карі очі, край козака стоя. Тільки край мого серденька як гадина в'ється. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Надибав дівчину край долини. Моя хата край води. Ум. краєчок, крайок. З краєчку рожево зорялося од схід сонця.
Нао́длів нар. = навідлів.
Недолугий, недолужний, -а, -е. Безсильный, слабый, немощный. Перша мені туга — сама недолуга. А которі старі-недолугі, то й навіки попропадали. Недолуга жінка.
Нудота, -ти, ж. Скука, тоска, томленіе. Нудота мені така стала дома сидіти. Cм. нуд, нудьга.
Особливий, -а, -е. = особий.
Посесор, -ра, м. Арендаторъ. Тоді було даси два рублі чиншу посесорові та одбудеш дванадцять день шарварку.
Рубаний, -а, -е. Рубленный. Рубаних дров уже трошки зосталося, — треба вже рубати. Рубана рана. Рана отъ сабли или другого подобнаго рубящаго оружія. Маю я на собі девять ран — рубані широкі, а читирі — стреляні глибокі. рубаний коло́дязь = рублений колодязь. Ой в рубанім колодязі.... там дівчина воду брала.
