Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірно

Вірно, нар. 1) Вѣрно, преданно. З ким вірно люблюся, не наговорюся. Хто вірно кохав, той часто вітає. Ном. № 8757. 2) Искренно. Чого, Насте, вірно плачеш? Гол. І. 70.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРНО"
Випорток, -тка, м. Выпоротокъ, мертворожденное животное. Вас. 198.
Ґабе́лок, -лка и ґабе́ль, -ля, м. Кожа молодаго теленка.
Забуди́нок, -нку, м. = забудування. Вийдеш на пусте місце, де ні однісінької хаты; а там ізнов починаються забудинки і всі на другий штиль: де двірок стоїть, де просто як сільська зато. Св. Л. 24.
Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та земного жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. у поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Курашка, -ки, ж. Курочка. Ум. курашечка.
Небожчиця, -ці, ж. Покойница. Молодиці небожчицю убірали. МВ. (О. 1862. І. 91).
Свячений, -а, -е. Освященный. Свячена вода.
Стяголь, -ля, м. Деревянная палочка, соединяющая въ саняхъ передній копил съ головою полоза. Сумск. у.
Хліборобний, -а, -е. Пахатный (о землѣ). Хліборобна земля. Черк. у.
Ше нар. = ще. Батька ше на світі не було. Мнж. 123.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРНО.
13
TheDarkMax2
2014-10-23 14:20:21
Як би не плювалися сучасні українські "грамарнацисти", а слово вірно у значенні правильно зустрічається вже більше, ніж півстоліття.

5
0
Цитувати
9
kovpack
2013-03-29 20:44:39
abc_boh, #6:
Слово "вірно" (і російською, і українською мовами) має спільний словеяний корінь "ВІРА" (ВЕРА) і релігійне підгрунтя (основу). Але ж в нашій сучасній науці утвердилася "звичка" пояснювати одне українське слово іншим українським і, навіть, іншомовним... Нині на додаткових (других) зразках документів пишуть замість "зразок правильний", "зразок звірений (перевірений), пишуть - "копія вірна"... Хоча, насправді, таке може і має право писати, яка могла первісне джерело навіть не бачити, але довіряє без перевірки - бере (приймає) на віру!
Воно то так, але один нюанс: коли пишуть на документах "копія вірна" (що, власне, таки неправильний варіант) - то зобов'язані звірити копію з оригіналом, тому йдеться тут не про "віру", а про те, що один документ є реальною копією іншого.

2
1
Цитувати
6
abc_boh
2012-04-20 00:26:55
Слово "вірно" (і російською, і українською мовами) має спільний словеяний корінь "ВІРА" (ВЕРА) і релігійне підгрунтя (основу). Але ж в нашій сучасній науці утвердилася "звичка" пояснювати одне українське слово іншим українським і, навіть, іншомовним... Нині на додаткових (других) зразках документів пишуть замість "зразок правильний", "зразок звірений (перевірений), пишуть - "копія вірна"... Хоча, насправді, таке може і має право писати, яка могла первісне джерело навіть не бачити, але довіряє без перевірки - бере (приймає) на віру!

1
3
Цитувати
4
kovpack
2012-02-15 16:07:33
Не втримався, щоб не залишити коментар щодо того, як це слово вживають сьогодні на радіо, телебаченні, а часом і в газетах! Слово "ВІРНО" в українській мові ніколи не мало значення "правильно"! У слова "вірно" є два значення, які подані у Словнику Грінченка, а саме: 1) віддано; 2) щиро. Ніколи не чув ні від своїх дідів чи бабусь, ба навіть від вчителів української мови в ліцеї, що це слово вживається у значенні "правильно". Ніколи не бачив, щоб це слово вживалося в такому значенні в мові авторитетних письменників! Значення "правильно" в слова "вірно" - це калька з російської мови, а запровадили його у вжиток не особливо грамотні російськомовні особи (або ті, хто виріс у російськомовному середовищі), які навряд чи читали колись українські книги справжніх визнаних українських письменників (до таких Ірену Карпу, Кузьму Скрябіна і подібних не зараховую). Ввели в широкий вжиток "сірими масами" це слово завдяки тому, що якийсь "грамотєй" неправильно переклав слово "правильний" в програмній оболонці банкоматів, якими користуються люди щодня, поставивши навпроти слова "неправильно" слово "вірно"(!), а люди, всі як один, перейняли те безглуздя. Складається враження, що коли написали би там слово "стіл", то всі би почали його бездумно вживати зі значенням "правильно". Невже люди настільки забули свою мову та настільки мало читали в житті української літератури?! Тільки з появою СУМ в 11 томах до його реєстру для слова "вірний" ввели додаткове значення "правильний" із поміткою "розмовне"(!), себто таке, яке хтось уживає в повсякденному житті (наприклад, на сході, де рідко чути українську мову, а радше її перекручення). Усім чудово відомо, що цей словник (СУМ) страшенно грішить правильністю своїх тлумачень, бо його "редагували" так, щоб українську мову зробити якомога ближчою російській. Але вчителі української мови повинні знати, що в українській мові слова "вірно" зі значенням "правильно" не існує (так само, як і слова "вірний" зі значенням "правильний" - в нього є тільки схоже значення "істинний", яке стосується віри та релігії). "Вірним" же може бути тільки чоловік дружині, дружина чоловікові, людина своїм переконанням або вірі, собака своєму хазяїну і т.д.! Згодом це значення "закріпили" і в ВТСУМі, який є узагалі жалюгідною подобою словника, бо до його реєстру включили такі слова як "двоїчний" (це мали на увазі ДВІЙКОВУ систему числення(!)) та силу подібної лексики. Сумно, що люди настільки не поважають ні свою мову, ні свою національну приналежність. Їм би тільки розважитися, поспати і поїсти, а в душі - нічого святого. Як ще М.Рильський писав: "Не бійтесь заглядати у словник – / Це пишний сад, а не сумне провалля, / Збирайте, як розумний садівник, / Достиглий овоч у Грінченка й Даля". Раджу робити це усім, кому не байдужа мова дідів-прадідів.

6
51
Цитувати
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.