Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірутник

Вірутник, -ка, м. = вірник. Між ріками Дніпром і Богом турецькі чабани пасли свої отари на ляцькій землі, а вірутники султанські і королівські дуванились спільньою з них десятиною. К. (Правда, 1868, 144).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИК"
Безконечне нар. Безконечно.
Булига, -ги, ж. Раст. Conium maculatum L. Прил. у.
Глевкий, -а, -е. О. хлѣбѣ: клейкій, вязкій, недопеченный. Грин. II. 25. Хліб глевкий — на зуби лекше. Ном. № 12288.
Засцика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. засця́ти, -сцю́, -ци́ш, гл. Замачивать, замочить (уриной). Чорний чорне більмо засцяв, білий біле більмо засцяв. Чуб. І. 139.
Княгня, -ня́ти, с. = княжя́. А в танці ходить княгня Іванко, на головойці сокола носить, в правій ручейці коничка водить. АД. І. 36.
Мертвечи́на, мертвещи́на, -ни, ж. Мертвечина.
Прибілий, -а, -е. Бѣловатый. Вх. Зн. 55.
Продати, -ся. Cм. продавати, -ся.
Стуку! межд. = стук! Ой стуку-стуху, подай, серце, руку. Чуб. V. 53.
Штокати, -каю, -єш, гл. Говорить: што́, вообще стараться выражаться по русски. Прийшов ото москаль з війська додому: штокає, какає, до його й приступу немає. Грин. II. 206. Майстер ще з неї (дитини) городянина зробить, ушкати, штокати, душею кривити навчить та й усіма звичаями од селян одрізнить. К. (О. 1862. III. 22).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРУТНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.