Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віронька

Віронька, -ки, ж. Ум. отъ віра.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРОНЬКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРОНЬКА"
Бабаченя́, -ня́ти, ср. Дѣтенышъ сурка. Шейк.
Вележирувати, -рую, -єш, гл. Роскошествовать, жить по-барски. Чуб. VII. 575.
Гівно, -на, с. Каль, пометъ, говно. Не займати гівна, і вонять не буде. Ном. № 3289.
Да́йка, -ки, ж. Даяніе. Харьк. Манж.
Етноґрафува́ти, -фу́ю, -єш, гл. Заниматься этнографіей. Як вільно ще було етноґрафувати проміж народом на Вкраїні, я записав її (пісню) в рідній околиці Хмельницького. К. Кр. 21.
Наво́зити, -жу, -зиш, сов. в. навезти́, -зу́, -зе́ш, гл. Навозить, навезть. Дідова дівка навезла усякої всячини. Рудч. Ск. II. 58.
Незважати, -жа́ю, -єш, гл. = зневажати. Подольск. у.
Поковтати 2 Cм. поковтувати.
Ступачок, -чка, м. Ум. отъ ступав.
Шкорупа, -пи, ж. Корка на поверхности земли. Земля взялась шкорупою. Богод. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРОНЬКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.