Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вірутний

Вірутний, -а, -е. Дѣйствительный, подлинный, настоящій.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРУТНИЙ"
Бульбулькання, -ня, с. = булькання. О. 1862. VII. 72.
Визаконити, -ню, -ниш, гл. Истребить, искоренить. Що завелось, те трудно визаконити.
Дожина́ння, -ня, с. Дожинаніе.
Доката́ти, -та́ю, -єш, гл. Спѣшно окончить что-либо дѣлать. Докатав до самого краю. Ном. № 1823.
Носач, -ча, м. Имѣющій большой носъ. Мнж. 26.
Оснівонька, -ки, ж. Ум. отъ основа.
Позасвічувати, -чую, -єш, гл. Зажечь (во множествѣ). Єв. Л. XII. 35. На селі вже світло позасвічувано. Ком. І. 4.
Розбуятися, -яюся, -єшся, гл. Разбуяниться, разбушеваться. Розбуялась ворожнета, голову воздвигла. К. Псал. 192.
Сухорлявість, -вости, ж. Сухощавость. Желех.
Цмоктати, -кчу, -чеш, гл. = смоктати.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРУТНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.