Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
2
kyrylo_rostyslav
2012-02-08 19:15:19
Словник Грінченка дійсно є нашим скарбом. Але матимемо повагу й до сучасних діячів української культури! На щастя, Українське не зникло. А тому писати, що праця Грінченка - "єдине, що в нас залишилось українське в цьому житті", гадаю, некоректно. Що ж стосується заклику продовжувати традицію, то повністю Вас підтримую.

13
7
1
Буба
2012-02-03 13:20:24
Брати українці! Словник Грінченка - це наша національна ПЕРЛИНА, це єдине, що у нас залишилось українське в цьому житті. Зараз у Вікіпедії створюються сторінки про рослини, комахи, риби, та інше, при цьому використовуються ОКУПАЦІЙНІ назви, котрі нам нав'язали за 100 останніх років більшовики. Збирайте наші українські назви та поширюйте їх у Вікіпедіях та у звичайному вжитку, тому що зі зникненням української мови зникнуть і українці. Приклад: Кругав - Accipitrinae - Ястреб; Бідко - Alpine Accentor - Альпийская завирушка; Беркут - Aquila chrysaetos - Беркут; Берегівка, Берегуля - Apodes riparia, Hirundo riparia - Стриж береговой; Бугай - Botaurus stellaris - Выпь большая.

6
33
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.
Валькировий, -а, -е. Относящійся къ валькиру. Став серед хати проти валькирових дверей. Св. Л. 199.
Вимачкатися, -каюся, -єшся и вимачкуватися, -куюся, -єшся, гл. Выкарабкаться. Перекинулися з возами у яр, та й мачкуються там; та поки вимачкувалися, я далеко від'їхав. Волч. у. Лобод.
Грони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Вязаться въ грозди. Ви, гроночки, не гронітеся. Мет. 176.
Ґрасува́ти, -су́ю, -єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. «Ой березонько, чого ти не зелена?» — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. І. 77.
Карюк, -ка́, м. Столярный клей. Насилу моргав сонними очима, що злипалися, наче карюком примазані. Левиц. І. 235.
Осначка, -ки, ж. Жена сплавщика плотовъ. Черн. у. Cм. оснач.
Переміст, -мо́сту, м.? Уже ж гості, уже на перемості. Грин. III. 541.
Попідгрібати, -ба́ю, -єш, гл. Подгресть. (во множествѣ). Оту солому попідгрібай до ожереду. Харьк. у.
Попухнути, -немо, -нете, гл. Опухнуть. Попухли ноги. Він зовсім хворий, в його волосся попухло, — насмѣшка надъ здоровымъ, жалующимся на болѣзнь.
Порай, -раю, м. = порада, рада. Там крутенько, тут хутенько, дав Бог всьому порай: ад розорив, чорта стребив, смерть із лиха хвора. КС. 1882. IV. 171.