Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
11
dn190374mti
2015-07-14 10:43:01
Добрый день! Мой ребенок учится в школе по методике "Інтелект України", и Ваш словарь в этом оказывает нам неоценимую помощь. У меня вопрос: почему Вы пишите "їволга", другие источники информации дают "іволга". Как все-таки правильно?

1
11
10
yurko
2015-04-19 09:30:38
Маю бажання надати грошову допомогу на підтримку сайту, зв"яжіться, будь ласка, зі мною за e-mail-ом

0
7
9
yurko
2015-04-19 09:26:44
Дякую автору сайта за роботу, гадаю що це великий сучасний внесок в усвідомлення величі нашої древньої мови та культури

0
9
7
TheDarkMax2
2014-10-23 14:16:37
Незамінна річ! Просто скарб!

1
13
6
kovpack
2013-11-11 15:40:48
Шановний crazylag, змінити назву можна, АЛЕ саме така назва - "СЛОВАРЬ" - в оригінальному виданні словника. А змінювати назви чужих робіт, як на мене, - справа не дуже вдячна і не дуже шанована.

1
20
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.
Запропада́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. запропа́стися, -паду́ся, -де́шся, гл. Пропадать, пропасть. Вх. Лем. 416.
Зцілющий, -а, -е. Цѣлебный, цѣлительный. Як зцілющий вітер від долин подише, хворі мої лоні міччу заколише. Щог. Сл. 6. зцілюща й живуща вода. Мертвая и живая вода (въ сказкахъ). Набрала води зцілющої, попорськала, — так лежить зовсім так, як чоловік, тілько неживий. Набрала вона живущої води, дала йому в рот, — він і ожив. ЗОЮР. II. 56.. Cм. цілющий.
Козонька, -ки, ж. = кізонька.
Куцопалий, -а, -е. Съ короткими пальцами.
Намі́чувати, -чую, -єш, сов. в. намі́тити, -мічу, -тиш, гл. 1) Намѣчать, намѣтить, отмѣчать, отмѣтить. 2) Замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить.
Перепрохати, -ха́ю, -єш, гл. = перепрошувати. Як зачав перепрохати, горілкою частувати. Чуб. III. 426.
Пересолювати, -люю, -єш, сов. в. пересоли́ти, -лю́, -лиш, гл. Пересаливать, пересолить.
Повідкуплятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Откупиться, выкупиться (многимъ).
Пристани, -нів, м. 1) = пристановище. 2) Присоединеніе въ компанію.
Урбарія, -рії, ж. Денежная повинность, платимая помѣщику. Урбарія великая та й панщини три дні. Гол. II. 304. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому. Гол. ІІІ. 41.