Відважуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. відважитися, -жуся, -жишся, гл. 1) Отвѣшиваться, отвѣситься. 2) Отваживаться, отважиться, осмѣлиться, рѣшиться. От я не відважуся сказати йому. Давно вже хотів він признатись, що жонатий, та не признававсь. Далі одважився: треба!
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях ґрявчит тот пташок. Качка грявчит.
За́лісок, -ску, м. Опушка лѣса. Приходить на залісок, — аж вовчиця з вовченятами грається.
Пороспарюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Распариться (во множествѣ).
Постоянний, -а, -е. = постояльний. Заїхали на постоянный двір.
Розумаха, -хи, об. Умный человѣкъ, мудрець.
Роспурхатися, -хаюся, -єшся, гл. Распорхаться. Як пішов горобчик танцювати — роспурхався, розцвіркався.
Скудрявіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться кудрявымъ. Сосенко моя кудрявая, чом ти рано скудрявіла?
Туряти, -ряю, -єш, гл. Гонять. Мене туряє до моря. Вівчарь вівці туряє.
Челлений, -а, -е. = черлений. Челлені чоботята. Ягідки челлені. Дівчино, дівчино, челлена калино.
