Висилати, -лаю, -єш, сов. в. вислати, -шлю, -леш, гл. Высылать, выслать. Всіх ляхів-панів на чотирі місяці на Україну вислав.
Відвічно нар. Отъ вѣка, вѣчно.
Зви́чме нар. = звичайно 3. Звичме, московська напасть.
Ійти, ійду́, -де́ш, гл. = іти. Аж ійшов я мимо його.
Імення, -ня, с. Имя. Дали вони їм імення: сину Іван, а дочці — Ганна.
Попсувати, -псую́, -єш, гл. Испортить. Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, так і попсуємо. Запаски мої найкращі попсували.
Потокмачити, -чу, -чиш, гл. = потовкмачити.
Прач, -ча, м. = праник. , Отто тобі, мати, і прач на загаті: як будеш, прачем прати, будеш мене споминати. Ум. прачик.
Торбоноша, -ші, ж. Носящій торбу.
Шмигляти, -ля́ю, -єш, гл. Шнырять, бѣгать. Із льоху та в хату знай шмигляє. Шмигляв по морю, як циганус.