Ая́йкало, -ла, м. 1) Произносящій: ая́й, стонущій. 2) Трусь, мнительный человѣкъ. Він таке (такий) аяйкало.
Білобокий, -а, -е. Съ бѣлыми боками. Біг кінь білобокий через яр глибокий. Чаще всего служить эпитетомъ къ слову сорока. А сорока білобока на скрипочку грає. Ум. білобокенький.
Викрик, -ку, м. Крикъ. Гомін.... перейшов у викрик.
Гноюватий, -а, -е. Перегнойный.
Носорожець, -жця, м. Сказочная птица съ рогомъ на носу, погибшая во время потопа, такъ какъ она, полагаясь на свою силу, не захотѣла войти въ ковчегъ.
Позабувати, -ва́ю, -єш, гл. Забыть (многое). Позабувала усе те, що думала звечора і вночі.
Рицарський, -а, -е. = лицарський.
Слизик, -ка, м. = слиж 2.
Телусь меж. Призывъ для коровъ.
Темносиній, -я, -є. Темносинє небо.
