Білик, -ка, м. 1) Стальной двуручный рѣзецъ для очистки кожъ. 2) Самецъ бѣлки.
Відзивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відізвати, -зву, -веш, гл. Отзывать, отозвать.
Голуб'я́, -я́ти, с. = Голубеня́. Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ви, дітки мої, мог голуб'ята! Ум. Голуб'я́тко, голуб'я́точко. Сполохнуться голуб'яточка та й стихнуть.
Го́рен и горн, -рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Палає, як горен. 3) Известковая печь.
Оббирьканий, -а, -е. = забрьоханий. Сидить у шинку раз-у-раз оббирьканий.
Попсуватися, -псую́ся, -є́шся, гл. Испортиться.
Притаманний, -а, -е. Настоящій, собственный, подлинный. Моя притаманна сестра. Моя притаманна земля. За що я дам кому притаманного огорода. Притаманне моє ягня. Одцуралася і притаманная родина.
Решітка, -ки, ж. 1) Рѣшетка. 2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. 3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. 4) Родъ вышивки. 5) Снарядъ для coбиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гребінь, бока — обруч, ручка — фіст. 6) Собств. Решотка. Родъ полки подъ шерстобитнымь луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Ум. решіточка.
Улещати, -щаю, -єш, сов. в. улестити, улещу, -стиш, гл. Умасливать, умаслить, задабривать, задобрить, ублажать, ублажить. Язиком його влещає, в серці иншу думку має. Як її не улещав, а не схотіла зостатися. Стали улещать чоловіка, щоб він заночував у них.
Уломити, -млю́, -миш, гл. 1) Отломать. 2) Сломать. Як до тонкого дерева вчепиться, то і вломить. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. побіг, як но́гу вломив, — скоро побѣжалъ. 3) Броситься въ сторону. (Вовк зайця) от-от нажене; от заєць убік як уломить, — вовк і останеться.
