Вимивати, -ва́ю, -єш, сов. в. вимити, -мию, -єш, гл. Вымывать, вымыть. Не вимили біле личко слізоньки дівочі.
Догарцюва́тися, -цю́юся, -єшся, гл. Допрыгаться, доскакаться. А що, догарцювався, що й ногу вибив!
Задереві́ти, -ві́ю, -єш, гл. Одеревянѣть, окоченѣть (отъ холода, смерти). Руки мені задеревіли — чи воно з холоду, чи хто його знає. Як побачила чоловіка, так і задеревіла. Прийшов п'яний, та як заснув, так і задеревів.
Зарза́ти, -за́ю, -єш, гл. = заржати. Він зарзає.
Зітка́ти, -тчу, -тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток.
Спачити, -чу́, -чиш, гл. Искривить, покосить, погнуть.
Телепень, -пня, м.
1) То, что болтается, мотается.
2) Колокольный языкъ.
Торохтело, -ла, с. Деревянный колокольчикъ на шеѣ коровы, вола.
Чорність, -ности, ж. Чернота. Ой чорна я, чорна, я то знаю сама: я про свою чорність мам фраіра пана.
Чудний, -а, -е. Странный, смѣшной. Семен Палій той був на все село чудний та дивний. Чудний як бублик: кругом об'їси, а в середині нема нічого. Ой приснився королевичу чудний-дивний сон. Ум. чудне́нький.
