Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віршувальник

Віршувальник, -ка, м. Произносящій поздравительные стихи, віршу; декламаторъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 240.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШУВАЛЬНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІРШУВАЛЬНИК"
Волошин, -на, м. Валахъ, румынъ. У нас такий панич як волошин: чорнявий, з волосом на виду. Ном. № 8554.
Вугнавець, -вця, м. = гунявий. Желех.
Загили́ти Cм. загилювати.
Загрі́ток, -тку, м. Теплота. Желех.
Загрюзи́тися, -жу́ся, -зи́шся, гл. Увязнуть въ грязи. Треба їм десь через дуже калну балку їхати, — вони й загрюзились. Мнж. 121.
Знімчитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться. Желех.
Морю́ха, -хи, ж. 1) Дождевикъ, Bovista gigantea. Cм. моруха. 2) Гнилушка для подкуриванія пчелъ.
Остатній, -я, -є. = останній. Остатню корову жидам продам. Шевч.
Покомизитися, -жуся, -зишся, гл. Покапризничать, поупрямиться. Не зважай на неї: покомизиться та й перестане. Богодух. у.
Тинфа, -фи, ж. = тимфа = пинхва. Тинфу дали оттаку! Чуб. І. 274.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІРШУВАЛЬНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.