Борть, -тя, м. Борть, улей въ деревѣ.
Ді́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ум. Ді́жечка. Cм. Діж, діжун.
Добрести́, -бреду́, -де́ш, гл. Перейти черезъ воду. Бреди, старий, за Дунай по калину, як не добредеш, на твою душу згину.
Жа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Жарить, печь, жечь. Жарять в печах. Як піднялось сонечко, що то вже жарило. 2) Быстро бѣжать. Як же він прудко жаре на гнідому. 3) Сильно бить, сѣчь. Давай діда жарити поліном.
Зата́скувати, -кую, -єш, сов. в. затаска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Затаскивать, затащить, куда-нибудь. Собаки десь уже і ягня (зарізане) затаскали. 2) = запроторити 2. Тимоху (попа, за кару) затаскали в манастир, та ще й на дев'ять місяців. 3) Занимать, занять притащенными предметами извѣстное мѣсто. Затаскав цареві дровами увесь двір.
Кантар, -ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Сивий коник, — кантарь на нем. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. кантарок. Cм. канту́рь.
Овсі нар. = зовсім.
Пекло, -ла, с.
1) Адъ, геенна. Лучче тобі калікою в життя увійти, ніж дві руці мавши, пійти в пекло. Приходить він до пекла — аж там чортів такого багацько.
2) — і рай. Родъ игры.
Поганець, -нця, м.
1) Гадкій человѣкъ, мерзавецъ. Чи бач! ще і базікать стало... такого ще поганця не бувало. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б'ється... а над нею, молодою, поганець сміється.
2) Язычникъ.
Сугроба, -би, ж. Большая выбоина.
