Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вівчарський

Вівчарський, -а, -е. Принадлежащій пастуху овецъ. Аф. 315.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРСЬКИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРСЬКИЙ"
Гризу́н, -на́, м. Мертворожденный ребенокъ. Александров. у.
Загоро́жа, -жі, ж. = загоро́да 1. Задумали та снітинці город городити, щоб нікуди литвяківцям гуляти ходити. Не поможе, милий Боже, ваша загорожа. Мил. 78.
Зада́внений, -а, -е. Пришедшій въ давность; застарѣлый, запущенный (о болѣзни). Задавнена хвороба.
Капитановий, -а, -е. Капитанскій. За капитанового денщика. Кв. I. 188.
Кочубей, -бея, м. Птица: хохлатый жаворонокъ. Сорока напряде, а кочубей витче. Мет. 4.
Обернути, -ся. Cм. обертати, -ся.
Подосівати, -ва́ю, -єш, гл. Досѣять (во множествѣ).
Спаскудитися, -джуся, -дишся, гл. Изгадиться, испакоститься.
Стягнути, -гну́, -неш, гл. = стягти.
Фалд, -ду, м. 1) Складка. Желех. 2) Зарубка на концѣ песта къ сукновальнѣ. Мик. 481. Cм. хвалда.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІВЧАРСЬКИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.