Балабанський, -а, -е. ? Ус балабанський чуприна черкеська.
Віяти, -вію, -єш, гл.
1) Вѣять, дуть. Ой вітер не віє, гілля не колише. Із низу Дніпра буйний вітер віє-повіває. Люде гнуться як ті лози, куди вітер віє. Пишно процвітали, пахощами віючи, конвалії.
2) Вѣять, провѣвать. Молов батько не віючи, пекла мати не сіючи.
3) Вилять. Пес віє хвостом.
Змазувати, -зую, -єш, сов. в. вмазати, -жу, -жеш, гл. Смазывать, смазать. Чоботи здорові і добре змазані.
Кошениця, -ці, ж. = кошаниця. Три копиці кошениці. Ну, каже кінь, пусти мене... на три зорі, ни пшеницю, на зелену кошеницю.
Нащо нар. Зачѣмъ, для чего, почему. Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі? Нащо в Бога й день, як у козака місяць.
Позапилювати, -люю, -єш, гл. Запылить (во множествѣ). Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані.
Самотека, -ки, ж. Безымянная рѣчка. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер, у лузі. Cм. еще русскій переводъ «Черн. Рады».
Син, -на, м. мн. сини, иногда синове. Сынъ. Сип своїй матері до ніг уклонився. Какъ ласковое обращеніе син въ зват. падежѣ прилагается къ дочери. Вона й каже йому: «Дідусю, продайте мені цю коняку! — Як я маю тобі, сину, каже той дід, продавати, то лучче я тобі так дам. божий син. Сынъ Божій І. Христосъ. За кого ж ти роспинався, Христе, Сине Божий? бі́сів, вражий, вразький, чортів син. Чортовъ сынъ (брань). Брешеш, вражий сину! Гей ви, ляхове, вразькі синове! ік порогу посувайтесь, мені, козаку-нетязі, на покуті місце попускайте! песький, сучий син. Сукинъ сынъ. Я сучий син, коли отце не він. таки́й-сяки́й син. Бранное выраженіе, которымъ, для приличія, замѣняются болѣе ругательные эпитеты. А ти вже закозакувався, сякий-такий сину. який син! Кой чортъ. Се ж Ничипір кажучи, брехав: який син у його і крапля була в господі. злий з сина.... Злий з сина був старий дундук. Ум. синок, синко, синонько, сино́чок, си́нчичок. Пятий синко ще й Пилипко. Один синчичок, як одинчичок.
Скуповуватися, -вуюся, -єшся, гл. Скупаться. Ви ще й досі скуповуєтеся? А ми вже все покупили.
Шилуватий, -а, -е. О палкѣ, древесномъ стволѣ: съуживающійся къ одному концу, подобно шилу. Шилувата ліска на обруч не здатна.
