Відстоювати, -стоюю, -єш, сов. в. відстояти, -стою, -їш, гл. 1) Простаивать, простоять. Побравсь до церкви, одстояв службу. 2) відстояти ноги. Отъ долгаго стоянія получить отекъ ногъ. Сідайте, бо ноги відстоїте. 3) Отстаивать, отстоять, защищать, защитить. Я оце вас усе одстоював.
Замо́ва, -ви, ж. Заговоръ, заклинаніе. Замова від гадюки.
Ких! меж. Выражаетъ смѣхъ. Ких-ких-ких! — засміялись чумаки.
Лемну́ти, -ну, -не́ш, гл. 1) Удалиться, отступить. 2) Стибрить, стащить. Так то він її лемнув, як був тут.
Меке́кати, -ке́чу, -чиш, гл. = мекати. Або нявчить по котячи, або мекече по ягнячи.
Напосіда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. напосі́стися, -ся́дуся, -дешся, гл. 1) Приставать, пристать, навязываться навязаться, нападать, напасть. Напосілася жінка, щоб таки їхати у ярмарок. 2) Твердо вознамѣриться что-либо сдѣлать. Напосілися на тоє, шоб тужило серце моє. Напосівся хату будувати.
Побіганки, -нок, ж. мн. Побѣгушки, бѣготня. Побила мене лиха година та нещаслива з тими побіганками. Та то ж день у день, ніч у ніч.
Помирна, -ної, ж. Мировая. Ось я вам напишу помирну.
Туйкати, -каю, -єш, гл. Кричать туй-туй, науськивать.
Умитель нар. Въ клочки, въ дребезги.
