Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вівчий

Вівчий, -а, -е. Овечій. Вх. Лем. 425.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧИЙ"
Вовнистий, -а, -е. Съ длинной и густой шерстью. Канев. у.
Гадинонька, -ки, ж. Ум. отъ гадина.
Дергону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сильно дернуть, рвануть. Черном.
Киць, киць!, меж. Зовъ кошекъ.
Мокри́нець, -нця, м. Раст. = Мокравник. Вх. Пч. І. 13.
Надо́шник, -ка, м. Водяная губка, бодяга, Spongia fluviatilis. L. ЗЮЗО. І. 137.
Погарманитися, -нюся, -нишся, гл. Помолотить. Наслали... гарман, трошки погарманились, а то оставили на завтра. Грин. І. 87.
Полоть, пілтя, м. = полоток. Пілтя ніхто не мастить. Ном. № 13281.
Стишка нар. = стиха 2. Знишка та стишка. Ном. № 3037. Так як та свиня: стишка мішки рве. Ном. № 3038.
Сюсяти, -сяю, -єш, гл. Дѣтск.: мочиться.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІВЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.