Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вівчарь

Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. вівчарик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЬ"
Баштанниця, -ці, ж. 1) Хозяйка бакши. 2) Работница при бакшѣ.
Глабкий, -а, -е = Глабчастий. Глабкі сани. Конст. у.
Зашолуди́віти, -вію, -єш, гл. Запаршивѣть. Стор.
Круженяти, -ня́ю, -єш, гл. О птицѣ: кружить, дѣлать круги летая; нарить. Коршак літає, літає, — чого він так круженяє? Радомысл. у.
Нестися, несуся, -се́шся, гл. 1) Нестись, быстро двигаться. 2) Нестись, нести яйца. Навідала кубелечко, де вутка несеться. Мет. 86. 3) високо нестися, вго́ру нестися. Заноситься, важничать. Чи ти багатий, чи гордуватий, чи високо несешся? Н. п. Кожен, хто нестиметься вгору, — принизиться. Св. Л. XIV. 11.
Плескання, -ня, с. 1) Хлопаніе въ ладоши. 2) Выдѣлываніе ковриги хлѣба. Чуб. I. 267. Cм. випліскувати 2.
Полохкий, -а́, -е́ = полохливий. Кінь полохкий. Волч. у.
Спохилий, -а, -е. Покатый, наклонный.
Туркенин, -на, -не. Принадлежащій турчанкѣ, свойственный ей. Шейк.
Хвостати, -таю, -єш и хвощу, -щеш, гл. 1) Ударять кнутомъ по воздуху. Та не хвастай даремне; пішов би до плугів і там хвостав би коли волів. Липов у. 2) О дождѣ: лить съ шумомъ. Ой єсть у полі а чорная хмара, і із тиєї хмари дрібний дощик хвоще, ой він же мні головку сполоще. Чуб. V. 1002.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІВЧАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.