Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вівчарь

Вівчарь, -ря, м. Пастухъ овецъ. Сопілка вівчареві втіха. Ном. № 10467. Роспустив вівчарь вівці та по крутій гірці. Мет. 108. Ум. вівчарик.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 203.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІВЧАРЬ"
Вощечок, -чку, м. Ум. отъ віск.
Гластівка, -ки ж = ластівка. Вх. Лем. 403.
Задвижа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. = задвигтіти.
За́косок, -ску, м. Заливъ рѣки.
Зільничо́к, -чка, м. Ум. отъ ii. зільник.
Кітляр, -ра, м. Мѣдникъ. Котл. Ен. (Слов.).  
Кулидка, -ки, ж. Коврига хлѣба. Побачив на столі цілу кулидку хліба. Грин. Изъ устъ, 119.
Логи́н, -на, м. 1) Упавшее или сломленное бурей дерево. Вх. Зн. 33. 2) Лежебока, лѣнтяй. Вх. Зн.
Незручність, -ности, ж. 1) Неловкость. 2) Несподручность.
Шапошки, -шок, ж. мн. = шапошник 2. Чуб. IV. 41.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІВЧАРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.