Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

єрепуд

Єрепу́д, -да, м. Малорослый, но тяжелый человѣкъ.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 468.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЄРЕПУД"
Грошолю́б, -ба, м. Любящій деньги, сребролюбецъ. Грин. І. 43.
Зла́гідливий и злагідний, -а, -е. Согласный, мирный. Ненька старенька злагідлива була. Грин. III. 386.
Каменувати, -ну́ю, -єш, гл. Побивать камнями. Єрусалиме, що каменуєш посланих до тебе. Єв. Л. XIII. 34.
Ли́новка, -ки, ж. Ум. отъ ли́нва.
Осьмірка, -ки, ж. Въ церковномъ зданіи: осьмигранная часть передъ куполомъ. Шух. І. 116.
Ошийок, -йка, м. 1) Шея сверху. Под. г. 2) Узкая часть мѣшка въ рыболовномъ сакѣ. Шух. I. 224.
Прокипіти, -плю, -пиш, гл. Прокипѣть.
Розцокотатися, -чу́ся, -чешся, гл. = розсокотатися.
Скализуб, -ба, м. Зубоскалъ.
Хмарник, -ка, м. Колдунъ, управляющій тучами. МУЕ. ІІІ. 53.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЄРЕПУД.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.