Дзя́вкання, -ня, с. Лай щенка, тявканіе.
Зложити, -жу́, -жиш, гл. = скласти. Зов'ю я віночка й а в штирі грядочки, зложу на головку. Аж його гречка стоїть у стіжку зложена. руки зложити. Умереть. Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу. неславу зложити на кого. Обезславить. На мене неславу зложили. кожух зложити. Сшить шубу. Нічим гаразд заплатить кравцям, щоб там свитину або кожух зложили.
Квакати, -каю, -єш, гл.
1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає.
2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че.
3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме.
Лі́тувати, -тую, -єш, гл. Проводить лѣто. Де літував, там було й зімувати. Під стріхою літечко літувала. Ми з товаром жадне літо літуємо на хуторі. Де твоя пасіка літувала торік?
Молотня́, -ні, ж. Молотилка.
Протопопівна, -ни, ж. Дочь протоіерея. Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні.
П'янісінький, -а, -е. Совершенно пьяный, пьянехонькій.
Уздіниця Cм. уздениця.
Хряпкати, -пчу, -чиш, гл.
1) Хриплымъ голосомъ кричать.
2) О дергачѣ: кричать. Хрящ хряпчит.
Широкоустий, -а, -е. Съ широкимъ, большимъ ртомъ. Летіла пташка широкоуста.
