Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виложити

Виложити, -жу, -жиш, гл. 1) = викласти. Глибоку криницю виложив цямриною. Шевч. Виложив з печі хліба. Рудч. Ск. Та й важно пісню виложено. Харьк. у. 2) Наложить плату, сдѣлать налогъ. І землю взяли під толоку, ще й виложили платити від жадної товаряки. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 168.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛОЖИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛОЖИТИ"
Ая́йкало, -ла, м. 1) Произносящій: ая́й, стонущій. Желех. 2) Трусь, мнительный человѣкъ. Желех. Він таке (такий) аяйкало.
Боркотати, -кочу, -чеш, гл. = буркотати.
Галасувати, -сую, -єш, гл. Драть гордо, кричать, вопить. Мій дом не улиця, де кожний може галасувати. Левиц. Пов. 269. Жінки, пороспускавши коси, росхрістані і без свиток.... галасували на ввесь рот. Котл. Ен. VI. 52.
Дохо́жий, -а, -е. = дохожалий. Дівка вже дохожа, пора сватати. Борз. у.
Капцаніти, -ні́ю, -єш, гл. Бѣднѣть. Желех.
Невістка, -ки, ж. 1) Невѣстка. 2) мн. Раст. Chrysanthemum leucanthemum. Шух. І. 21. Вх. Зн. 41. Ум. невістонька, невісточка.
Підборідь II, -роді, ж. Сафьянный ремешекъ у гуцульской шляпы; проходя подъ подбородкомъ, удерживаетъ шляпу на головѣ. Шух. І. 128.
Позивака, -ки, об. Сутяга. Ну й позивака ж він! Лохв. у.
Посоватися, -ваюся, -єшся, гл. Подви́гаться, посоваться.
Шмалький, -а́, -е́ = смалький. Звенигор. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЛОЖИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.