Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш.
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл.
1) Перезлиться.
2) Отпаять.
Курнути Cм. курити.
Непосидячка, -ки, ж. Нетерпѣливость, не дающая и на мѣстѣ усидѣть. непосидя́чка бере́. Не сидится отъ нетерпѣнія. Иногда прилагается къ человѣку и употребляется въ смыслѣ: непосѣда. Ну, та й непосидячка з тебе! Тільки прийшов, — уже й біжить.
Плечиці, -чи́ць, с. мн. Ум. отъ плечі. Cм. плече.
Приведення, -ня, с. = приведенція. З однією жінкою було ось яке приведення.
Прокукурікати, -каю, -єш, гл. Прокукарекать, прокричать (о пѣтухѣ).
Розлигати, -га́ю, -єш, гл. Снять налигач съ воловъ.
Розчавити, -влю, -виш, гл. Раздавить, расплющить. Розчавив таркана.
Хлипнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ хлипати. Всхлипнуть.
