Дити́на, -ни, ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Він мені за дитину рідну став. Знайти́ дити́ну. Родить дитя. Наряди́ти дити́ну. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сынъ или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Ба́тькова дити́на. ма́мина дити́на. Любимчикъ отца, матери. 3) Продава́ти дити́ну. Родъ игры. Ум. Дити́нка, дити́нонька, дити́ночка. Аби дружинна, дасть Бог дитинку. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати.
Зати́рювати, -рюю, -єш, сов. в. зати́рити, -рю, -риш, гл. Затаскивать, затащить куда-либо, занести куда-либо.
Кирпич, -чу, м. Плиты навозу для топки въ печахъ.
Липне́вий, -а, -е. Іюльскій.
Намоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. намолоти́ти, -лочу́, -тиш, гл. Намолачивать, намолотить. Нажав, намолотив, намолов.
Невід, -вода, м. Неводъ. Наперед невода рибою не хвались.
Подовбатися, -ба́юся, -єшся, гл. Поковырять; покопаться. Подовбавсь ще раз у кишені, тягне карбованця.
Подушечка, -ки, ж. Ум. отъ подушка.
Понос, -су, м. Рожденіе (у животныхъ). У свині два поноси в літо.
Утручатися, -чаюся, -єшся, сов. в. утрутитися, -чуся, -тишся, гл. Вмѣшиваться, вмѣшаться. Бороню тобі, князю, втручатись в наші справи.
