Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вилупок

Вилупок, -пка, м. Дитя (бранное слово). Се ж твої вилупки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 168.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛУПОК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛУПОК"
Гоїти, гою, -їш, гл. О ранѣ: лѣчить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574.
Довговоло́сий, -а, -е. Длинноволосый.
Загальмува́ти, -кую, -єш, гл. Затормозить. З гори їхавши, треба загальмувати воза.
На́віч (кому), нар. Предъ глазами, на глаза. Покликали судді Івана Процькові навіч.
Підвладний, -а, -е. Подвластный. Харьк. у.
Позрубувати, -бую, -єш, гл. Срубить (во множествѣ). Де яка деревина була, — все позрубував. Пирят. у.
Попразниче, -чого, с. = попразен. Kolb. І. 22.
Похочувати, -чую, -єш, гл. Хотѣть. Батько каже: сватай, так дівка не похочує. Н. Вол. у.
Скрипотіти, -почу, -тиш, гл. = скрипіти. Ворітця скрипочуть. Грин. I. 147.
Стратка, -ки, ж. = страта 1. Волч. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЛУПОК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.