Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вилка

Вилка, -лок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Ухватъ. Маркев. 84. 3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья. 4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 168.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛКА"
Виродитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Выродиться. 2) Истощиться (о землѣ).
Вірмен, -на, м. Армянинъ.
Воскобійниця, -ці, ж. Воскобойня. Котл. Ен. V. 65.
Гайдамакувати, -ку́ю, -єш, гл. Гайдамачествовать, быть гайдамакою. Аф. 353.
Долівли́ць нар. = долілиць. Шух. І. 211.
Манти́ти, -чу, -тиш, гл. Выманивать, выклянчивать, выпрашивать.
Опростати, -таю, -єш, гл. Освободить, избавить. Опростав мене батько від панської ласки.
Піврік, -ро́ку, м. Полугодье. Гн. II. 253. За півроку чинш. О. 1862. IV. 105.
Ремство, -ва, с. Недовольство; нареканія, ропотъ. Господи! ремства прости мені гріх! Щог. Сл. 35.
Хомля, -лі, ж. = хомівка. Гол. Од. 76.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.