Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вилка

Вилка, -лок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Ухватъ. Маркев. 84. 3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья. 4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 168.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИЛКА"
Богоносець, -сця, м. Носящій Бога. Въ загадкѣ — оселъ, везшій Христа. Родився, не хрестився, а до смерти не молився і був богоносець. Ном. стр. 293. № 118.
Бряжчати, -чу, -чиш, гл. = брязчати.
Вуглярня, -ні, ж. = вуглярка 2.
Захолонуты, -ну, -нешъ, гл. Простыть. Добре буде, якъ захолоне. Ном. Винъ такъ и захоловъ.
Зробка, -ки, ж. брати гроші на зро́бку. Врать деньги подъ отработокъ. Землі в його нема, — бере гроші на зробку: уперед даєш, а послі він одробля. Новомоск. у. ( Залюбовск.).
Ліни́тися, -нюся, -нишся, гл. = лінуватися. При готовій колоді не лінись вогонь класти. Ном. № 4623.
Пороспорювати, -рюю, -єш, гл. Распороть (во множествѣ).
Спадистий, -а, -е. Покатый, отлогій. Беріг.... спадистий. Млак. 86. 2) О животн.: много ѣдящій и не жирѣющій. Спадистий кінь. Вх. Зн. 65.
Файфа, -фи, ж. Родъ снаряда для мотанія нитокъ. Вх. Уг. 249.
Шкляр, -ра, гл. = скляр. А, шкляр! Ну, сідай, — у мене є шибки побиті. Грин. II. 283.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИЛКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.