Виривати I, -ва́ю, -єш, сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл.
1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Виривав кущі з корінням. Хоче у вовка з зубів вирвати!
2) Срывать, сорвать. Ой вирву я з рожі квітку, та пущу на воду.
Віконний, -а, -е. Оконный. Подивився козак Нечай в віконну кватирку.
Козлоно́гий, -а, -е. Съ козлиными ногами. ...козлоногий п'яний дід.
Нерода, -ди, ж. Бездѣтная женщина.
Позаздрити, -дрю, -риш, гл. Позавидовать.
Потопитися, -плю́ся, -пишся, гл. Утонуть. Розбила буря їх корабель і усі люде потопились. Ой брат сестру через море вів, сестра потопилась, брат переплив.
Потровити, -влю́, -виш, гл. Употребить на кормъ. Потровив солому скотиною. Ні, він травою потровить (т. е. не выкоситъ на сѣно, а выпасетъ).
Строма, -ми, ж. Крутизна, стремнина. Та ви бо туди не їдьте, бо там така строма, що й голови цілісенької не буде. Поліз по стромах.
Судник, -ка, м.
1) Посудникъ, полка, шкафъ для посуды, буфетъ. Прийди, прийди, паскуднику, лежить сухарь на суднику.
2) Полка для образовъ. Ум. судничок.
Трьохголовний, -а, -е. Трехголовый. Трьохголовний змій.
