знововірений
Знововірений, -а, -е. Обращенный въ новую вѣру. Встрѣчено только у Кулиша.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 175.
Том 2, ст. 175.