Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Відкрутити, -ся. Cм. відкручувати, -ся.
Завискоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. Завизжать, взвизгнуть. І з реготом завискотіла — і мов лихий її злизав.
Кукібничок, -чка, м. Ум. отъ кукібник.
Пашок, -шка́, м. Родъ карточной игры. Грати в пашок.
Подути, -дму, -дме́ш, гл. Подуть. Живеш як у решеті: відки вітер подме, то повні хати.
Похвалити, -ся. Cм. похваляти, -ся.
П'ятеро числ. Пятеро. Хиба п'ятеро горобців не продають за два шаги.
Удосвіта нар. На разсвѣтѣ, до разсвѣта. Удосвіта встав я, темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє.
Цяпусю Ум. отъ ця́пку. (Cм. цяпка 4). Немножечко, капельку.
