Дитя́точко, -ка, с. Ум. отъ дитя.
Звик, -ку, м. Привычка, обыкновеніе.
Кахкати, -каю, -єш с. в. кахнути, -хну, -неш, гл. Кричать (объ уткѣ). На морі качки кахкали. Кахнула утка — на морі чутка.
Купер, -пра, м. 1) Хвостецъ и вообще сѣдалищная часть туловища человѣка. . У купрах болить. 2) Хвостецъ (птицы). 3) Концы платка въ женской головной повязкѣ? Жінки зав'язують голову в хустку із купром — от, трохи так, як київські міщанки. Ум. куприн. Приніс нам зять курку, посадивши на бандурку, посадив он є мудре — куприком на полуднє.
Надпи́ти Cм. надпивати.
Ничельниця и ничениця, -ці, ж. см. начиння 3.
Печиво, -ва, с.
1) Печеніе. Оце увесь хліб одного печива. Біг дасть до печива — нѣтъ пока. Дайте милостини Христа ради! — Бог дасть, — до печива.
2) Хлѣбъ одного печенія? Печиво хліба спечемо. Паляниця — забудька, що з усього печива сама зосталася в печі забута.
Спотіти, -тію, -єш, гл. Вспотѣть. Така хата тепла, що спотієш дрижачи.
Укликати, -каю, -єш, сов. в. уклякати, -чу, -чеш, гл. Зазывать, зазвать, призвать. Укликають Івана у хату, садовлять за стіл. Вклич брата в хату.
Хрокало, -ла, с. = бовт 1.
