Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

віблєк

Віблєк, -ка, м. ( = вібляк). Бревно круглое, годное для постройки. Шух. І. 88. Cм. вибель.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 202.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІБЛЄК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВІБЛЄК"
Вертіж, -жа, м. Мѣсто сверленія. Угор.
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Звенигор. у. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали. Грин. ІІІ. 283.
Замокрі́ти, -рію, -єш, гл. Сдѣлаться мокрымъ; вспотѣть. Аж замокріла йому чуприна од поту.
Зморгнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Перемигнуться. Поставим вона йому вечерю, зморгнулись одно на одно: є мов. Рудч. Ск. II. 165.
Кошлати, -лаю, -єш, гл. Взъерошивать (волосы, шерсть).
Нерожень, -жня, м. Родъ дикой утки.
Овеченька, овечечка, -ки, ж. Ум. отъ вівця.
Остивно, -на, с. Деревянная рукоять в остях. Шух. І. 223.
Полоненик, -ка, м. Плѣнникъ.
Приправити Cм. приправляти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВІБЛЄК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.