Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ковбирь

Ковбирь, -ря́, м. Мѣсто на рѣкѣ глубокое, съ тихой водой. Шух. І. 6.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВБИРЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОВБИРЬ"
Го́стик, -ка, м. Ум. отъ гість.
Домува́ння, -ня, с. Пребываніе дома.
Замо́жніти, -нію, -єш, гл. Разживаться, богатѣть.
Могу́чість, -чости, ж. Могущество. Желех.
Некрутство, -ва, с. Рекрутская повинность. Хлопці, тікаючи од некрутства, розбіглись. Ном. № 972.
Помірне, -ного, с. Подать отъ мѣры.
Портняний, -а, -е. Холщевой, полотняный. Чуб. VII. 419. О. 1862. II. 65.
Потерманитися, -нюся, -нишся, гл. Оббиться, обтрепаться. Колеса ся потерманили, треба одмінити колеса. Вх. Лем. 454.
Ріжджа, -жі, ж. Хворость. Угор.
Спробиваний, -а, -е. Пробитый, прострѣленный. Лежить Янчик порубаний, порубаний, постріляний і кулями спробиваний. Гол. II. 725.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОВБИРЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.