Визол, -лу, м. Осадокъ золы послѣ бученія.
Воробок, -бка, м. = горобець.
Дє́ меж. Восклицаніе, которымъ останавливаютъ бодающагося вола.
Жите́чний, -а, -е. Житейскій. Ведуть розмову про хазяйство, про свої втрати та користі, — завсідні житечні турботи.
Лавка, -ки, ж.
1) Ум. отъ лава.
2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, то-же, что и стілець (Cм.)
4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавчастого замка (Cм.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе.
5) мн. лавки. Длинный рубанокъ. 249.
6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що лавки в місті тримали, а тепер чи й лавки у хаті є (т. е. обѣднѣли).
Оббутися, -будуся, -дешся, гл. Привыкнуть, освоиться. Оббулась у хаті.
Помолодчати, -чаю, -єш и помоло́дшати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться моложе, помолодѣть. Аж помолодшав, наче на турка йде.
Поростринькувати, -кую, -єш, гл. Растратить (во множествѣ).
Псіти, псію, -єш, гл. Жить по собачьи; жить бѣдно, перебиваться.
Чого 1) Род. пад. мѣст. що. Чи не бажаєш ти чого?
2) Какъ нар. Зачѣмъ, почему, отчего? Чого ви лаєтесь? хиба вас поле засіяно.
