Вивіщувати, -щую, -єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало.  Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй.                          
                        
                                                
                          Вилітати, -таю, -єш, сов. в. вилетіти, -лечу, -тиш, гл.
	1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють.  Вилітали запорожці на лан жито жати. 
	2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку.                         
                        
                                                
                          Вістря, -ря, с. Остріе.                         
                        
                                                
                          
	Ге́па, -пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. 
                        
                        
                                                
                          
	Дубни́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = дубкати. Кінь дубнить ногами. 
                        
                        
                                                
                          
	Засу́кувати, -кую, -єш, сов. в. засука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Засучивать, засучить. По локоть руки засукав. 
                        
                        
                                                
                          
	Капловухий и каплоухий, -а, -е.  1) Вислоухій. Хоч каплоуха, та до двора сторожка.  Обыкновенно употребляется, когда говорятъ о свиньѣ. По толоці капловухі тільки трюх-трюх одна за 'днією. Каплоуху хоч родзинками годуй, а все буде каплоуха.  2) каплоуха шапка = капелюха. Були кожухи, усякі пояси, шапки — і козацькі, і каплоухі. 
                        
                        
                                                
                          Комашниця, -ці, ж. Муравейникъ.                         
                        
                                                
                          
	Термін, -ну, м. Срокъ, опредѣленное время. Которий забариться і не прибуде в термін, той не утече значного військового карання.  
                        
                        
                                                
                          
	Царювання, -ня, с. Царствованіе. Так він думками благими нехай царство обіймає, щоб за його царювання жили праведні в покої.