Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

винити

Винити, -ню́, -ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. І. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і Господа винитимеш устами. К. Іов. 90.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 173.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИНИТИ"
Вірчий лист. Довѣренность.
Загряни́шний, -а, -е. = загранишний. Пов'язує її хустками... загрянишними. О. 1862. І. 74.
Злущити Cм. злущувати.
Каплина, -ни, ж. = капелина.
Конозити, -жу, -зиш, гл. 1) Корчить, морщить (въ работѣ). Мнж. 2) безл. Знобить? корчать? Бачу, що так його конозить. Уман. у.
Причинок, -нку, м. Причина. Коптський... зробивсь причинком зла. К. Дз. 88.
Сварник, -ка, м. Раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33.
Слухащий, -а, -е. Слушающій. Усім головам слухащим — на многі літа. АД. І. 133.
Старанно нар. Старательно, заботливо.
Травонька, травочка, -ки, ж. Ум. отъ трава.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИНИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.