Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимолити

Вимолити, -лю, -лиш, гл. Вымолить. Буду благати Господа і вимолю тобі вірну дружину. Стор. І. 198.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОЛИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОЛИТИ"
Блудитися, -джуся, -дишся, гл. = блудити 1. Ой я в лісі не блудилась і у полі не пізнилась. Бал. 12.
Горо́ю нар. По горѣ. Їхати горою. Не купаються дівчата, обходять горою. Шевч. 24.
Звіри́нка, -ки, ж. Ум. отъ звірина.
Мі́рити, -рю, -риш, гл. = міряти.  
Мушта́тий, -а, -е. Мохнатый. Александров. у. Мнж. 185.
Пишки мн. Перья птенца. Вх. Зн. 48.
Пообцвяховувати, -вую, -єш, гл. Обить гвоздями (во множествѣ).
Тюгукання, -ня, с. = тюкання. Шейк.
Учічкати, -каю, -єш, гл. = заквітчати. Образи учічкані свяченим зілям. Шух. І. 100.
Циціаька, -ки, ж. Ум. отъ циця.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОЛИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.