Жа́лко нар. 1) Жаль, жалко. В матері дітки — нарівно жалко. Як поїдеш з України, буде комусь жалко. 2) Жгуче, больно. Як же жалко укусила мене муха. Ср. ст. Жалчіше.
Запомина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. запо́мнити, -ню, -ниш, гл. Забывать, забыть. Тепер иншого буду кохати, о тобі завше запоминати. Хоч лучиться печаль на єдну годину, запомнить і милу родину.
Зга́рь, -рі, ж. 1) Гарь. Ти хоч би згарь з люльки видовбав. 2) Пригарь въ водкѣ. Пінної без згарі січ відерок опалила суще коропської. 3) Выгорѣвшій лѣсъ. Кози пасуть у згарах — вигорілих лісах. 2) Искры, отлетающія при ковкѣ желѣза.
Мужи́цтво, -ва 1) Крестьянство. Він, ще оженившись, послухав жінки, од мужицтва одстав і збивався трошки на купецький лад. 2) соб. Мужики. А найбільш преться того мужицтва. 3) Мужичество, грубыя привычки, замашки.
Опійство, -ва, с. Пьянство. Не було опійства, бійки, лайки.
Пищок, -щка, м. Часть чубука, которую берутъ въ ротъ.
Повислужуватися, -жуємося, -єтеся, гл. Выслужиться (о многихъ). Швидко ж ви, дівчата, повислужувалися: у ту неділю з дому, а в цю вже додому.
Пошарувати, -ру́ю, -єш, гл. Вымыть, при чемъ тереть мочалкой, щеткой и пр.
2) Прополоть.
Таточко, -ка, м. Ум. отъ тато.
Шуткома нар. Шутя. Він це шуткома зробив.
