Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вимовчати

Вимовчати, -чу, -чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже.... Рудч. Са. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари з уст.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОВЧАТИ"
Вигубити Cм. вигублювати.
Відничок, -чка, м. Ум. отъ відник.
Миша́тина, -ни, ж. = Мишак 3. Харьковск. г.
Окрімний, -а, -е. Отдѣльный, особый.
Олійня, -ні, ж. = олійниця 1.
Пообсмажувати, -жую, -єш, гл. Обжарить (во множествѣ).
Припасти 2 Cм. припасати.
Убачливий, -а, -е. Внимательный. Привітна та вбачлива до кожного. Мир. ХРВ. 351.
Ховання, -ня, с. 1) Прятаніе. К. ЦН. 174. 2) Сохраненіе, сбереженіе. 3) Погребеніе, похорони. 4) хо́вання. Воспитаніе. Це лошиця свого ховання. Н. Вол. у. Худоба свого ховання. Ном. № 10194.
Щавидуб, -ба, м. Имя сказочнаго героя, который, благодаря своей силѣ, могъ сламывать дубы. Чуб. II. 229.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОВЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.