Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виморити

Виморити, -рю, -риш, гл. 1) Выморить. 2) Измучить, истомить.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 171.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИМОРИТИ"
Лопа́тник-жук, -ка, м. Жукъ хлѣбный, Anisoplia Austriaka. Конст. у.
Оставити Cм. оставляти.
Побиван, -на, м. Названіе сказочнаго героя, будто бы всѣхъ побѣждающаго. Мнж. 90.
Порятунок, -нку, м. Спасеніе, помощь. Батю Зинову Чигиринський помочі — порятунку дай. Мет. 408. Ум. порятуночок.
Посурмити, -млю, -миш, гл. Потрубить.
Поцмокати, -каю, -єш, гл. Почмокать. Поцмокав губами. Харьк. у.
Простолюдний, -а, -е. Простонародный. К. ХП. 116. Вибивається з вузького кола простонароднього побуту. Г. Барв. 378.
Розмарин, -ну, м. = розмайрин. Чуб. V. 195.
Становляти, -ля́ю, -єш, гл. = становити. Там церковцю становляти. Чуб. III. 461.
Ушиткий, -а, -е. = увесь. Винесла рибку й хліба скибку: на ж тобі, миленький, вечеру вшитку. Гол. І. 339.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИМОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.